Відьомські війни

Передмова

За своє коротке життя я помирала двічі. Хоча я не страждаю на невиліковну хворобу або знаходжусь у комі після тяжкої травми. Ні, це не так. Просто, як виявилось, в моєму світі жити небезпечно. І бути відьмою не так чудово. Залишається лише очікувати, коли смерть знову прийде до мене.

Глава 1. Невідоме місце

— Мені доведеться поїхати? — звинувачувально запитала я. Хоча і знала, відповідь на це запитання. — В мене не має іншого виходу… Так ти мені сказала?

— Це твоя доля, так має бути, — промовила мама.

— Ні це не доля, це… просто… — не буду краще казати.

Я пішла з вітальні у власну кімнату, та залишилась там до кінця цього жахливого дня. Решту часу до приходу ночі, я збирала власні речі. З думкою про те, як сильно ненавиджу власну родину. Вони ніби бажають спекатись мене, вижити із того місця, яке називаю домом уже 17 років, з моменту народження.

— Завтра я поїду, — прошепотіла я. — Сподіваюсь, ти будеш задоволена, мамо.

Тук-тук.

Почувся гуркіт в дверях моєї кімнати. Там стояла мама. Я це відчуваю, її магія має певний відтінок, якщо це можна так назвати.

Звичайно ж я не відчинила.

— Мила, будь-ласка, послухай мене. Я розумію тобі важко усвідомити, але так має бути, — повторювала здається в соте вона. — Ти маєш поїхати і знайти приховану реліквію нашої родини в будинку, містечка Пінс. Тільки так, ти підтвердиш своє благородне відьомське походження, і станеш тим ким повинна бути.

— Йди, просто йди. Я мушу побути на самоті, — відповіла я.

Ніби недостатньо того, що я відьма. І доволі добре знаю магію. Навіщо шукати безглузду реліквію? Мені навіть ніхто не сказав, що це має бути. Моя сестра Аманда в свій час теж щось шукала, здається стару брошку, але місце пошуку не знаходилось в іншому штаті, та в іншому місті. Для неї пошук зайняв всього лише декілька тижнів, і проходив він в магазині «Все старе має життя» (антикварна лавка містера Лейба). Він ще той скряга. За будь-яку річ в своєму магазині здере величезні гроші. Проте він ніколи не торгує сміттям. Весь товар в його крамниці відверто кажучи, на вагу золота. Від нього так і віє історією, енергією часу.

Ось старе люстерко Каміли Міранс. Вона була знатною жінкою і померла в 90 років. Йому цей так званий скарб дістався від онуки пані Міранс. Бідолаха не усвідомлювала, як дорожила даним предметом її бабця. Все ж люстерко потрапило в магазин і відразу привернуло увагу всіх дівчат. Які тільки-но побачиш його відразу бажаєш мати. І справа не в оформленні (метал поєднаний зі сріблом та каменями). Ні, справа в енергетиці речі. Здається, один погляд в нього, і ти починаєш собі подобатись. Кожна дівчина завжди критично відноситься до своєї зовнішності, і рідко зустрінеш на 100 % задоволених собою. Завдяки люстерку пані Міранс починаєш відчувати. Магія хтось скаже. Я як справжня відьма відповім, це не магія. Скоріше енергетичний залишок. Так ми називаємо ті предмети котрі зберігають певну енергію власного господаря на протязі тривалого часу. Тепер люстерко буде відображувати енергію Каміли, яка завжди милувалась своєю зовнішністю. Щиро кажучи, не всі речі володіють такою здатністю.