Ось так, в купі усіляких шкатулок, гаманців, картин та різної всячини, моя сестра знайшла величезну синю брошку, нашої двоюрідної тітки Агнес. Безпосередньо це і був її пошук. Він не встиг розпочатись, як вже закінчився. Працювати в антикварній крамниці не так і важко. До того ж ще один плюс її пошуку, Аманда познайомилась з надзвичайним красенем, що від заздрості могла луснути будь-яка шкільна подруга моєї сестри. Стівен не тільки вродливий, але і справжній джентльмен. Його манери вдало приховують силу, яка знаходиться всередині нього. Хлопчина довго водив усіх навколо за носа, намагаючись видати себе за білого мага. Але як він не приховував свою темну сутність (чорна магія) в нього всередині. Я надто добре відчувала присутність темряви в Стівені. Хоча як не дивно ні моя мати, ні власне Аманда не помічали хто він насправді. Моя мила сестричка, настільки була закохана, що на заваді її шлюбу з цим відьмаком не могла встояти ніяка магія. Найбільшим здивуванням для мене, в цій ситуації виявилась реакція матері, яка не заборонила закоханим бачитись. Навпаки всіляко заохочувала їх стосунки і допомогла в організації весілля. Тепер ці двоє живуть окремо від нас у власному, чудовому двоповерховому будинку та виховують доньку Дон, якій нині виповнилось вже 4 роки.
Ось тільки не розумію навіщо при такому розкладі речей я маю їхати в ідіотський Пінс?
— Невже так важко знайти мені якусь реліквію поблизу…
З цією думкою я лягла у власне ліжко. І довго не могла заснути, розмірковуючи над власним життям.
Наступного ранку мій багаж вже чекав мене внизу. Все що можна було взяти з собою у далеку подорож я взяла. З собою не можна взяти власний будинок, ліжко, велосипед, кішку Дзвіночок і звичайно ж родину.
Я не хотіла нікого бачити, і ні з ким прощатись. Адже мене ніби розтинали навпіл два почуття. З одного боку я за усіма буду страшенно сумувати і мені просто кортить розплакатись. З іншого, всі мої емоції затьмарює страшенна злість, яка поступово перетворюється в ненависть. Вони бажають мене спекатись, і нехай. Я сама піду.
Тож я намагаюсь опанувати себе таким чином, щоб власна магія не видала мене.
Вони вже чекають внизу.
Маленька Дон, підбігла до мене і я нахилилась до неї.
— Ти поїдеш на якийсь час. Так мама сказала, — прошепотіла на вухо моя племінниця. — Ти скоро повернешся?
— Я не знаю як скоро, постараюсь як найшвидше, — запевнила я свою небогу.
Потім підійшли Стівен та Аманда, такі закоханні та нерозривно поєднанні. Здається ця пара ідеально пасує один одному. Вони обійняли мене, та якось дивно посміхнулись, а потім кинули один на одного самовпевнені погляди. Стосовно мого батька, то він був такий спокійний та впевнений в діях матері, що нічого поганого не вбачав в моїй так званій подорожі.
— О, серденько ти впораєшся дуже швидко. Навіть не помітиш як повернешся додому, — промовив він ледь чутно.
— Еге ж бо, — підтвердила я та швиденько звільнилась з його обіймів.
— Бувай мамо, — сказала я, покидаючи кімнату. Думаю, вона не заслуговує на жодні обійми.
За дверима вже очікувало таксі. До якого я мчала, здається зі швидкістю світла. Не обертаючись, аби не бачити їх погляди мені услід. Коли водій поклав мою валізу до багажника, то я зітхнула з полегшенням. Скоріше — більше нічого не мало значення.
Частина мене сьогодні керувала моїм тілом, та інша частина мене була десь далеко. Мабуть залишилась вдома, не бажаючи вирушати у далеку подорож.
Сівши у літак, я відразу заснула. Не розумію чому, і до нині. Та мені захотілось заплющити очі, уявити, ніби нічого цього не має насправді. Мені захотілось втекти від реальності, хоча б на деякий час. Мої батьки спланували мій переїзд, квиток на літак, проїзд у таксі. Все було розраховано до найменших дрібниць. Прибувши в аеропорт на мене знову очікувало авто, яке швидко збільшить відстань до мого справжнього дому.
Не можу пригадати нічого з поїздки авто з містером Барнерсом. Просто я майже відразу заснула. Можу лише сказати деякі відомості про нього. Йому 52 роки, самотній. Дружина розлучилась з ним майже 20 років тому. З сином він бачиться дуже рідко. Відтак єдиною розрадою його життя є кар’єра. Під кар’єрою ідеться про ріелторську фірму. Здається її відкриття стало каменем роздору в подружі Барнерсомів. Нині, цей самотній чоловік, ніби одержимий купівлею усіляких старовинних будинків.
Прокинувшись, я відразу почула заманливу пропозицію продажі мого «нового» дому. Відповісти відмовою мені не хотілось. Адже на це я мала декілька причин. Перша: ненавиджу цей будинок, друга потрібно знайти реліквію. Тому я відповіла, що все можливо і необхідно обміркувати дану пропозицію.
ebooksa