Стівен знову посміхнувся і поцілував доньку на ніч.
— Взагалі Дон хотіла залишитись з тобою.
— Справді, а як же Чарльз та Леслі?
— Ні, я хочу залишитись з тобою, — неможливо опиратись такому янголу. Дон дуже гарна навіть коли сердиться, і надмірно схрещує руки.
Сьогодні моя племінниця вирішила навчити свою тітку деяким простим закляттям. Вона показувала як змусити квіти засохнути. Шкода червоні троянди, що знаходяться в моїй кімнаті. (Невдале знайомство з другом Рейч, на згадок про яке залишився милий букет, допоки нього не добралась Дон). Я її похвалила володіти магією в 4 роки дуже добре для будь-якої відьми. Дон намагалась повернути квітам колишній вигляд, але в неї не вийшло. Тоді до справи взялась я. Простеньке закляття повернуло непоганий вигляд квітам. Не скажу, що ідеальний, все ж краще, ніж було. Дон попросила показати ще раз адже намагалась повторити моє закляття. На жаль, це неможливо, вона успадкувала темний напрямок магії і подібне закляття недоступне для неї. Я ж наприклад, не можу виконати її закляття.
— Дон не засмучуйся, я не можу виконати твоє закляття, що ти вправно демонструєш.
У відповідь вона лише посміхнулась, в такий момент її посмішка нагадує міміку Стівена. Трішки загадкову, мабуть дещо сімейне. Часом, коли хтось з них посміхається важко розібрати, чи дійсно вони радіють.
Дон трішки засмутилась. Я ж сказала, що справді сильна відьма у своєму магічному напрямку, може виконувати прості закляття протилежного. Тому ми з нею активно прийнялись повертати пожовклі рози до життя. Кожна така спроба закінчувалась негативно для квітів, врешті бутони зовсім поникли і засохли. Їх неможливо повернути, Дон не засмутилась. Вона втомилась і вирішила час спати. Мені завтра в школу, тому також маю лягати. Не встигли ми заснути, як скрегіт в дверях проникнув скрізь темряву. Я сконцентрувалась на дверях і вони відчинились. Нічною гостею виявилась Дзвіночок. Звичайно чи може бути інакше, коли поряд знаходиться Дон. Дзвіночок швиденько пробігла повз кімнату, стрибнула на ліжко, і почала муркотіти до своєї улюбленої хазяйки. Малеча з радістю відреагувала на появу кішки, і притиснула її до себе. Мене б за такий жест Дзвіночок пошкрябала, але це ж я. Для мене не має таких переваг.
Дон швиденько заснула, я намагалась заснути і ні про що не думати. Здається останнім часом, мій мозок працював дуже напружено розмірковуючи над запитаннями, відповіді на які ніхто не може дати. Тому я притиснула до себе племінницю. Поринувши у сон, я нарешті відмітила прогрес. Жодного натяку на Пінс. У вісні я бачила Рейчел з новим хлопцем. Здається цей юнак повинен підкорити моє серце. Я знову все псую, поганим настроєм, достатньою відсутністю уваги. Хлопець не витримує подібної компанії, і покидає нас заради Аніти та Ліси. Сон нагадує попередні спроби Рейч познайомити мене бодай з кимось. Бідолашна Рейч здається знайти когось для своєї подруги не надто проста справа. Завтра можна підіграти під час зустрічі у торгівельному центрі. Нехай трішки покращу свій настрій для неї. Це ж не надто важко зробити.
Глава 9. Достатньо доросла
На початку року ніхто не сказав мені, що час так невблаганно пролетить. Я ж сама прагнула витрати побільше часу і якомога скоріше. На це маю не аби яку поважну причину, стерти з пам’яті Пінс. Та поки я боролась зі спогадами, справжнє життя продовжувало іти власним шляхом. Я знаходжусь за мить до вручення атестатів, вступу до університету. Я вже достатньо доросла для таких відповідальних речей. Всього лише рік і моє життя перевернулось на 180 градусів, як і власне життя однокласників. Навіть Рейч за численними романтичними пригодами, розуміє сутність закінчення школи. Вона вже обрала собі навчальний заклад в Парижі. Напевно романтика міста якось вплинула на вибір або молодий юнак на ім’я Крістофер. Рейч в цьому плані дійсно зняло стріху. Нехай там як Аніта, Ліса теж готові до вступу та дорослого життя. Цього року вони активно приймають участь в організації випускного, за тиждень нам вручать атестати. Тому усі з певним натхненням проводять останні шкільні хвилини.
Я дуже зраділа побачивши свою мантію для вручення атестатів. У нас вона не помаранчевого, червоного, або темно-синього кольору, як у решти. Ні, у нас доволі стримана темна мантія. Ми з мамою зберегли досить середні стосунки, після невдачі з пошуком, вона дивиться на мене трішки інакше. Напевно якесь розчарування криється в її серці, що я не надто хороша відьма, не така вправна і сильна у магічних тонкощах, на що можна було б відповісти: сама матуся не надто добре володіє закляттями. Я ж не маю виправдання. Аманда дійсно краще за мамин рівень магії, тому маю бути не гірше.
Сьогодні все ж ми з мамою поїхали вдвох у торгівельний центр. Вибрати потрібний одяг для вручення атестатів. Мама і собі вирішила підшукати новеньке вбрання. Вона поводила себе, немов прискіплива матуся, що надто опікується іміджем дочки. Врешті-решт обрала класичне вбрання, спідницю-олівець і білу блузу. Собі мама обрала сукню червоного кольору з невеличким вирізом і мереживними вставками знизу, та на талії. Досить гарна і сучасна сукня.
Закінченням школи я намагалась загладити деяку провину перед нею. Минулу магічну невдачу (повний провал пошуку) компенсувати успішним навчанням. Бажала лише одного аби в день вручення атестатів мама пишалася мною, незважаючи ні на що. Нехай моя важка праця на протязі усього навчального року розкриється особливим винагородженням — врученням золотої стрічки.
Рейч також гарно вчиться, її удостоїли промови.
День вручення атестатів — особливий день. Моя родина зібралася біля школи в очікуванні такої грандіозної події. Мама одягнута в сукню вибрану разом зі мною в торгівельному центрі. Аманда в чорному коротенькому піджачку та фіолетовій простій сукні. Дон поряд з нею у пишній рожевій сукні з численними атласними складками. Стівен разом з татом у костюмах, напрочуд офіційні. Звичайно ж я у своїй чорній мантії.
На сцену споруджену на шкільному подвір’ї раз по разу входять учні. В нашій школі на останок залишають учнів, що відрізняються від решти видатними заслугами. Так сказати для хвилини слави. Атестати встигли отримати Аніта, Ліса. Вони такі яскраві з надзвичайно блискучим макіяжем. Нарешті підійшла моя черга. Я з завмиранням піднялась на сцену. Зі сцени усі гості здаються якимось віддаленими. Мене радісно зустрічають татові очі. Я чую численні оплески і гарні слова від директора. Спускаючись, я кидаю погляд на Рейч. Вона хвилюється адже її залишили під кінець. Ця чудернацька дівчина встигла прийняти участь не водному соціальному проекті, тому також заслуговує похвалу у власну адресу.
Її промова дозволила всім учнів на мить замислитись над багатьма речами.
Я попросила дослівно представити мені промову, на що Рейч прислала по електронній почті повністю весь текст.
«Стоячи на цій сцені я усвідомлюю на скільки стала дорослою. Я вже не маленька Рейч, що прийшла до школи. Та маленька дівчина була справжньою боягузкою, дуже нерішучою. Зараз же я зовсім інша, більш доросла. Достатньо доросла аби приймати власні важливі рішення, вирішувати ким я хочу бути, в якому закладі навчатись, з ким спілкуватись, кого кохати.
ebooksa