Сонце почало опускатись донизу. Скоро шоста година. Піду трішечки раніше. Роздивлюсь знаменитий пустир.
Пустир за мерією, найулюбленіше місце усіх розбишак. Безлюдність та віддаленість від небажаних очей, робить цю територію досить популярною для багатьох таємничих зустрічей. Дерева, зарослі кущі, трава — ідеальна місцина, щоб зустрітись з темним відьмаком. Враховуючи топографію Пінсу, подібних таємних місць вистачає. Я думаю це особливе, воно знаходиться близько до центра міста, залишаючись осторонь буденних справ його мешканців, не вписуючись у загальні соціальні рамки забудівель.
Влада обіцяла позбутись такого пустиря, неподалік мерії, тому повинні розпочинатись ремонті роботи. Кажуть скоро виникне невеличкий сад, дерева будуть підстрижені. Квіти акуратно висаджені.
Майбутня розбудова території припадає на кінець місяця. Купа дощечок, незрозумілий будівельний інвентар. Мішок з цементом поряд. Складені обережно дощечки привернули мою увагу. Над ними висів величезний по об’єму казан. Так, я не помилилась саме казан, висів над купою дощечок. Металевий з чудернацьким відблиском. Сумніваюсь, що влада Пінсу на стільки економе кошти необхідні на реконструкцію.
Я повернулась на звук кроків. Я очікую на одну особу. Нейтан ішов повільно, в руках у нього була чорна книга. Зрадівши його появі, я забула про казан. Напевно Пінсу є ще чим здивувати мене.
— Я обіцяв повернути книгу, — з наближенням промовив він.
— Дякую, — пробурмотіла я, не зводячи очей з його рук. Реліквія знаходилась поряд і здавалась напрочуд нереальною. Позаду почувся легкий стукіт підборів. Одночасно ми поглянули в бік джерела шуму. Кейт стояла неподалік величезного казана. Я глянула на Нейта потім на неї, не розуміючи звідки вона дізналась про зустріч, і якщо подумати добряче, напевно прийшла підготовлена. Казан, під ним обережно складені майбутні дрова. Вона щось задумала. Серце моє почало шалено калатати, невже знову зрада. Саманта повністю віддана своїй господині, невже Нейтан відданий своїй подрузі…
— Привіт Меган, ти справді жива, — посміхнулась Клер грайливо. Я поглянула на Нейта з величезним сумнівом та відступила від нього на декілька кроків. Подібна реакція змусила відьму посміхатись ще сильніше.
— Не хвилюйся Меган, Нейт нічого не розповів мені. Це не він зробив.
Всередині відчула певне полегшення, мене не зрадила людина, якій я довіряла.
— То звідки ти дізналась? — втрутився Нейтан.
Клер підвела брови від здивування, запитання здавалось безглуздим для неї. Наступна відповідь присвячена мені одній. Думаю її найкращому другу вона давно відома.
— Пінс моє місто. Ти не уявляєш скільки людей в ньому знаходяться у моїй владі. Чи ти дійсно подумала, що будеш у безпеці розмовляти з Нейтаном, обговорювати вашу майбутню зустріч без свідків.
— Зрозуміло, — похмуро відповіла я. Кафе має свої вуха.
— Меган, нам потрібно завершити деякі незакінчені справи. Вирішити одне питання пов’язане з тобою, — продовжила говорити вже без вдаваної усмішки.
— Нам не має про що говорити. Я забираюсь з міста прямо зараз, — моя рука потягнулась до реліквії. Потім я себе зупинила, очікуючи на реакцію Клер. Відповідь повинна задовольнити надто ревниву відьму.
— Непогана ідея, правда Нейтан. Після її зникнення все повернеться до норми. Ти знову станеш моїм другом, а з часом навіть більше?
Відповіді не пролунало. Нейт стояв нерухомо, не відводячи очей від Кейтлін.
Вона не витримала подібного погляду. Погляду, що пронизував повністю твоє єство, скануючи кожну часточку всередині. Кейт переключилась на мене.
— Сумніваюсь, що твоя втеча щось вирішить.
ebooksa