Відьомські війни

— Принаймні я можу спробувати, — подумки я повторювала минулого року вашим стосункам моя втеча пішла на користь.

— Втечеш, ні з ким не попрощавшись? — загадково щурячі очі, Клер підійшла ближче до казана. Саме тоді ми з Нейтом одночасно звернули увагу на його вміст. Він здавався порожнім. Ключове слово здавався. В магії бути впевненою на 100 % важко, передусім довіряєш не органам чуття, а власним почуттям, інтуїції. Казан містив якусь рідину, розглядіти яку чомусь не можу. Відчуваю певний магічний блок. Магія, темна магія не дозволяє побачити повний вміст казану.

— Я була здивована дечим, сьогодні, — продовжила вона говорити. Голосно та впевнено. Мене ж починало лихоманити. Така впевненість не грала на мою користь. Відчуття, ніби я знову проґавила її дбайливо вигаданий план. — Дивуюсь тому, як легко в тебе закохуються хлопці, — невеличка пауза. Закоханий в мене не тільки Нейт, але й Алекс. Серце неймовірно закалатало, з ним все гаразд. — Ти ні про кого не хвилюєшся. Спокійно переховуєшся, поки всі довкола вважають тебе мертвою. Нейт не знаходив собі місця, — чергова пауза, підтверджуюча байдужість до нього та його почуттів. Кейт намагається змусити свого друга міркувати подібним чином. — Меган, чому ти не подумала про своїх обожнювачів?

— Алекс, з ним все гаразд? — ледве стримуючи крик, запитала я.

— Більш менш. Цей хлопчисько заявився в маєток сьогодні. Саме сьогодні, коли я дізналась, що ти жива. Він бідолашний не знав правди. Впевнений у твоїй смерті, не знаю на що цей нікчема міг сподіватись. Помститись мені, потужній відьмі.

Нейт стояв нерухомо. В його очах читалось те чого мені не зрозуміти. Він краще знає Кейт, ніж я. Тому раніше зрозумів кінець зустрічі. В моєму серці подовжувала жити невеличка надія. Вона повинна дати шанс Алексу покинути Пінс.

— Де знаходиться Алекс? — нарешті Нейт заговорив, запитання напрочуд вбивало надію.

— Там, де має знаходитись Меган, — міркувати швидко, дуже швидко. Нічого не допоможе змінити сказаного. Де я маю знаходитись? На думку Кейт, вранці дівчина вважала мене мертвою, значить я повинна знаходитись там де мене залишили минулого разу — кладовище Святого Августина.

— Ні, — мотнула я головою, — ти не могла його вбити?

— Придивись уважніше в сторону кладовища, там замість однієї могили дві.

Я боялась поглянути у бік кладовища, там вдалині від усіх інших будівель, при наявності хорошого зору, за умови знаходження на пустирі, дійсно можна побачити кладовище. Використовуючи магію, побачити все що завгодно.

Нейтан напружився, щось пробурмотів, здається він побачив. Я відмовлялась дивитись, натомість, не поглянула ні на Клер і на Нейта, побоюючись дізнатись правду в їх очах. Погляд метнувся до казана, біля якого стояла Кейт. Магія, блокуюча його вміст, перестала діяти, червона рідина наповнювала його. Червона така схожа на…кров.

Не усвідомлюючи до кінця слова про кладовище, я зосередилась на вмісту казана.

— Кров, — я сказала так, не відчуваючи власного голосу. Його звучання видалось незнайомим, приглушеним. Нейтан відразу поглянув на казан і переконався у правдивості моїх слів.

— Так, кров насичена коханням до тебе Меган, — спокійнісінько вимовила кожне слово Клер, відійшовши від казана на декілька кроків. Відьма знаходилась попереду мене, завжди попереду. Вона розтягувала момент, бажаючи зробити мені боляче. Бажаючи помститись за образу, за те що Нейтан закохався в мене, — думаю Алекс стане корисним для виконання ритуалу.

Думками я повернулась в образ Клер. Слова сказані нею продовжували видаватись нереальними напрочуд жорстокими. Чи могла вона вбити Алекса, заради ритуалу густа жижа? Використати його кохання проти мене, позбавивши при цьому життя, чому ні? Одного разу відьма хотіла вбити хлопця, коли той дізнався про її таємницю. Вона безжалісно використовувала зілля Дзвіночок, щоб вбити мене. Вистачить у неї ненависті, злості вчинити вбивство заради помсти? Я знала відповідь.

Клер почала посміхатись, побачивши вираз мого обличчя. Усмішка зникла, коли щось потужне увірвалось на пустир. Темна енергетика, струменем вирувала по моєму тіло. Вперше у своєму житті я захотіла володіти не світлою магією, а темною. Бути злою відьмою, позбавленою милосердя. Ненависть затьмарювала мої думки. Всередині відбулась непомітна зміна. Схоже на клацання вимикача, хтось вимкнув світлу магію в мені, залишаючи місце чомусь невідомому, злісному. Неможливо, я світла відьма, користуватись закляттям темної магії не можу. Байдуже все сильніше та сильніше, звучала сила всередині мене.

Кейт не злякалась, відійшла від казану, подалі, залишивши блок біля нього. Ніхто не зможе наблизитись ближче.

— Ти не повинна була вбивати Алекса.

Вітер здійнявся над пустирем. Дерева почали колихатись від несподіваного натиску. Моє закляття атакувало Кейт, намагаючись пробити її захист. Вона невдоволено посміхалась, явно не очікувала подібного повороту.