Відьомські війни

— Він і сам розуміє на скільки безглуздо говорити про дівчину, яка не розділяє його почуттів. Та з коханням нічого не поробиш. Ми з мамою подумали, що все минеться. Тебе не було цілий рік. Де там, і нарешті ти повернулась.

Запнулась Айран тільки, тоді коли згадала мою смерть. Найтяжчий період з життя її брата. Добре, що Керол приєдналась до нас. Мовляв мені пора відпочити. Розумію, це тільки був привід позбавити мене від зайвих балочок, пов’язаних з почуттями Нейтана. Я була вдячна жінці за проявлену лояльність, не хотілось збільшувати власний тягар провини.

Айрін проводжає мене до своєї кімнати. Так ось чия це рожева кімната. На останок я запитую в неї: де твій брат?

— Не хвилюйся скоро з’явиться. У нього деякі справи.

Повернувшись в рожеву кімнату, таку назву вона отримала від мене за особливе ліжко, намагаюсь зосередитись. Моя слабкість повертається, спочатку я не зважала на легеньке тремтіння ніг, загальну виснаженість, запаморочення. Я дійсно втомилась, пора поспати. Ліжко таке приємне слово, швидко викликає дрімоту. Напевно дія ритуалу не закінчилась. Ритуал нагадав Клер. Цікаво як вона відреагує дізнавшись, що чергова спроба позбавити світлу відьму життя провалилась. Пригадую закляття образу, час коли вдавала Кейтлін. Деякі закляття промайнули в голові, особливо одне зілля. Схоже на зілля у світлій магії. Мама також використовувала снодійне, спеціально приготоване та додавала його в молоко. Виявляється незалежно від напрямку магії наші з Нейтом матусі в дечому схожі.

Я провалююсь в сон. Згадка про маму, повернула мене додому. Домівка видавалась напрочуд реальною. Кольори яскравими, запахи сильними, магічна енергетика дієвіше. Сон тривав дуже довго. Час застив на місці. Стрілки годинника не рухались. Я бачила маму зі сторони. Як вона порається біля плити. Кухню наповнив аромат кориці, здається готує десерт. У ві сні я захотіла наблизитись до неї, обійняти. Сказати, що сильно сумую. Цей порив емоцій відразу змінився іншим. Я пригадала пошук реліквії та відсторонилась. Мама змусила шукати реліквію. Образа заполонила моє серце.

Довелось шукати батька. Він займався конструюванням моделей літаків. Це хобі з’явилось у нашому домі нещодавно. Я не наважилась підійти до нього. Навіть розуміючи, що це сон. Просто сон був надто реальним, злякавшись власних ілюзій я попрямувала сходами на другий поверх. Відчинила двері своєї кімнати. Там на ліжку мене очікував невеличкий сюрприз, Дон спала вмостившись калачиком разом з Дзвіночком.

Декілька хвилин я милувалась найгарнішою дитиною у світі. Дон завжди була найкращою. Природа поєднала у ній вроду обох батьків, і нагородила делікатністю Стівена та сердечністю мого батька. Характер Аманди поки не проявлявся у малечі. Я могла простояти декілька годин, дивлячись на неї та Дзвіночок. Раптом, я захотіла погладити її по маківці, підійти ближче. З усієї родини, тільки маленька Дон заслуговує теплого ставлення до себе.

Сон обірвався від різкого звуку. Я розплющила очі відразу, побачивши темряву. Виявляється до кімнати увійшла Айрін. Вона має повне право зайти до своєї кімнату, яку тимчасово населяю я. При вигляді Айрін, що поралась в пошуку, чогось важливого в мене виникло бажання, прикинутись сплячою. Повільно заплющивши очі, я перевернулась намагаючись вдати цілковите розслаблення. Мій план спрацював не надто добре. Айрін важко провести. Що до орієнтування в чужій енергетиці вона — першокласний знавець. Все одно, не хочу ні з ким говорити. Керол напоїла мене снодійним. Хоч це думаю було з найкращих намірів (моя мама вчинила так само по поверненню з Пінсу минулого року), вона тим не менш повинна була запитати. Я вже не маленька дівчинка, яку мучать жахіття. Достатньо доросла, тому можу дозволити собі боротись з негараздами.

Залишена наодинці в кімнаті, я повернулась до роздумів. Година проведена таким чином, змусила мене підвестись з ліжка. Спочатку я поткнулась до невеличкого світильника. Тускле світло наповнило кімнату. Хтось дбайливо зачинив вікно, яке я з величезними зусиллями відчинила. Годинник на туалетному столику показував 7 годину вечора. Сон вдень наганяв загальну апатію на моє тіло. Єдине бажання зараз повернутись до сну.

Важкість роздумів змушує поволі рухатись. Мою увагу привертає скриня. Металева з надписом здається на латині. Хай живе вогонь. Я прочитала назву, скриня не відчинилась. Дарма, темна магія мені не під силу. Бувають виключення, наприклад сутичка з Клер. Коли перемога над нею була поряд. Потім ритуал густа жижа. Ритуал, чому він не вбив мене, це питання необхідно з’ясувати.

Тож я покидаю кімнату. Повертаюсь до вітальні. На жаль нікого не має. Айрін, Керол, ніби розчинились. Вирішую використати магію, сконцентруватись на енергетиці Нейтана. Спочатку відчуваю незначні перешкоди, потім два різні потоки темної магії. Третього поки що не має. Куди ж він подівся? — замучено думаю я. Невідомо звідки з’являється Айрін. Переповнена радості вона не випускає планшет. В руках у неї декілька пакунків. Судячи по лейблам там знаходиться одяг.

Дівчина радісно простягає мені пакунки: Меган поки ти спала, я дещо замовила тобі в Інтернет-магазинах.

— Дуже швидка доставка, — зауважила я, розглядаючи вміст пакунків.

— Облиш, магія повинна приносити користь.

— Одяг чудовий, але думаю це зайве.

Айрін з розумінням кивнула. Звичайно я вирушу додому. Особливо у світлі останніх подій.

— Не хвилюйся тобі знадобиться, думаю ти зостанешся у Пінсі ще декілька днів. Після пережитого ритуалу декілька днів відновлення не завадять.

Заперечувати Айрін я не стала. Така нав"язлива пропозиція залишитись, не сподобалась мені. Але і справді в чомусь вона права. Необхідно трішки набратись сил перед тим, як помститись Клер. Дівчина зобов’язана відповісти за смерть Алекса.

— Де Нейтан? — я знову повернулась у теперішній час, мислення наперед відриває з реальності.