— Повинен бути у своїй кімнаті.
— Кімнаті? — перепитала я. Здивована тим, що не відчула енергетики хлопця.
— Так у кімнаті. Прямо, а потім ліворуч. Якщо тебе так хвилю мій брат.
Айрін швиденько спустилась по східцям. Я ж попрямувала заданим маршрутом. Спочатку постукала у двері. Дивні емоції переповнили мене. Я у будинку темних відьмаків. Світла відьма серед осередку темної магії, занадто надприродне явище. Нейт відчинив двері. Він явно здивований моїм пробудженням. Я зайшла у його кімнату. Простору з величезною купою речей. Спортивний інвентар акуратно складений у кутку. Величезне залізне ліжко, декілька м’яких крісел. Мабуть Клер неодноразово перебувала тут. Сиділа на кріслах. Навпроти ліжка стоїть письмовий стіл. Купа книг, ноутбук, декілька ручок. В кімнаті є невеличка шафа, з фотографіями сноубордистів.
— Твої кумири? — запитала я, поглянувши у бік шафи.
— Радше моя мрія. Зажди хотів навчитись кататись на сноуборді.
— То в чому проблема? — запитала я, відволікшись від головної причини візиту.
— Я ніколи не покидав межі міста, — зітнув він плечима. Невеличка пауза повисла у повітрі. Нейт виглядав втомленим. Одягнутий у просту білу футболку та спортивні штани. Його волосся було нерівним місцями тирчало. Обличчя відображало недавнє пробудження. Тоді я дуже швидко запитала: я розбудила тебе?
— Майже, — він посміхнувся та сів на край ліжка. Я сіла поряд. Адже відчувала Клер неодноразово була в будинку, цій кімнаті. Перед моїми очима так і проминав її силует. Величезні підбори, дорога шифонова сукня, хвилясте темне волосся. Вона граційно сидить на кріслі, почуває себе в кімнаті не гірше за маєток Рейнольдс.
— Бачу ти поспілкувалась з Айрін, — пакунки в моїх руках. Забула про одяг.
— Так звісно, — я не знала як підступити до головного питання, та здатись нечемною. Зараз зі мною поряд знаходиться людина, яку моя смерть вразила надто сильно. Алекс загинув через те, що я довго ховалась, перебуваючи під дією закляття образу. Нейт також міг загинути, хіба він сам не зізнавався у бажанні покінчити з життям. Провина перед ним чомусь розчиняється у моїй вражаючій логіці. Я не могла вчинити по-іншому, бо померла. Світ видавався чужим, нічого важливішого окрім реліквії для мене не існувало.
— Думаю, ти хочеш дізнатись яким чином залишилась живою?
Я повільно кивнула. Нейтана важко було провести, власне його сестру також.
Він дістав, неохоче якусь темну книгу. Звісно, я знала що це за книга. Чорна палітурка, без ілюстрацій, авторів, будь-яких назв.
— Вона належить тобі, — протягнув руку разом з реліквією. Я побоялась взяти її, адже пригадала нашу зустріч у кав’ярні. Образ Пані Кемс тоді трішки постраждав.
— Не бійся тепер вона безпечна для світлої магії, — ось його рука доторкнулась моєї. Нарешті реліквія опинилась в мене. Гладенька палітурка. Приховує безліч таємниць. Розгортаю першу сторінку. Там написані ініціали М.С.Е. Знайомих з цими ініціалами в мене не має. Перше сторінка написана повністю латинською. Потім йдуть різні незнайомі візерунки. Ритуал здобуття чужої магії, (необхідно зробити жертвоприношення), закляття зміни реальності, закляття втрати голосу. Декілька сторінок з описом найсмертельніших трав у світі.
Vancouveria chrysantha Greene Ванкувер золотистий
Fritillaria liliacea Lindl Рябчик лілієцвітний
ebooksa