Відьомські війни

— Тоді поясни причину твоїх візитів до неї? Ще я хочу дізнатись вашу історію дружби, — версія Керол випустила головне.

— Клер з’явилась в моєму житті, коли я перестав вірити в людей. Дружба втратила будь-який сенс. Мій найкращий друг покинув мене, зруйнувавши нашу родину. Я говорю про свого батька. Батько був завжди взірцем для мене. Він потужний темний відьмак, нарешті міг знайти спокій у сімейному колі. Та як він сам зізнався мені, покидаючи нас, що цього було не досить. Магія давала відчути неймовірну силу. Влада могла наповнити його життя змістом, дозволити бути значним та важливим. Сім’я не давала йому самореалізації, так він сказав. Слово самореалізація, ти повіриш у це Меган? — очі Нейта стали темнішими, злоба відобразилась на обличчі. Натомість я зберігала спокій проводячи аналогію зі своєю родиною. Мій батько завжди був поряд. З ним навіть легше порозумітись чим з мамою, а у світлі останніх подій тим паче.

— Самореалізація, — повторила я.

— Найгірше те, що самореалізація відбувалась за участі жінки. Розпитувати хто вона, яким чином познайомилась з моїм батьком я не став. Мені було тільки 8 років. Багато чого тоді здавалось незрозумілим, таким же залишається і до нині.

Жорстоко продовжувати розпитувати далі, травмуючи старі рани. Інформація щодо Клер була ціннішою за почуття Нейта. Мабуть, я безсердечна, та відчуваю, що повинна дізнатись правду. Якимсь чином правда допоможе помститись відьмі, а цього я прагну більш за все.

— Клер, — нагадала тему нашої розмови.

— Звичайно, — повернувся до реального часу Нейт. Я не проявила до нього жодної краплини співчуття. — Родина Рейнольдс найповажніша в місті, стала взірцем того, якою могла бути наша родина. Магія не заважала розвитку стосунків. Кохання батьків Клер створювало у маєтку гармонію. Там панувала любов, взаємоповага, підтримка. Такими якостями моя родина давно перестала володіти. Мені захотілось відчути себе частиною родини Кейт.

— Ти хочеш сказати, що маєш братерські почуття? Сумніваюсь, після смерті батьків Клер, у неї більше нікого не залишилось окрім тебе, — моя думка наштовхнула іншу думку, створивши ланцюг певних дій. Помста нарешті почала визрівати в моїй голові. Правильна та зрівноважена.

— Наші стосунки з Клер стали особливими. Вона підтримала мене у найтяжчі часи. Мама перестала бути собою. Дати лад власним емоціям, контролювати магію було не під силу для неї. Це все забирало її з реальності. Здавалось втративши батька, ми з Айрін втратили і маму. Знаю, звучить якось безглуздо. Можливо трішечки неправдиво. Та саме так я почувався в той момент, ніби втратив одразу обох батьків. Адже пробачити батька я не зміг, не можу і до нині. Він обрав магію, проміняв маму та нас на інше життя, а мама потребувала допомоги більше, ніж ми з сестрою. Тому у світлі таких подій, коли від родини залишились лише друзки, я відчув підтримку. Клер знаходилась поряд і це було важливо. З часом я зміг відплатити подібним ставленням, коли померли її батьки. Тоді Клер дуже змінилась. Її ставлення до мене також змінилось, але ми залишались друзями. З нею я завжди почувався комфортно, міг бути темним відьмаком, не вдавати когось іншого як перед однокласниками.

— Все одно не можу дещо зрозуміти, — я знала чогось не вистачає, історія має продовження, — що вас пов’язує, окрім дружби.

— Нас пов’язує магія, темна магія Меган. Ми обидва дуже сильні відьмаки. Рід Рейнольдс славився своєю силою, а я свою отримав від батька. Тому контролювати темну енергію, в будинку, де твоя мати намагається не зловживати магією — звучить, мов залежність — досить необачно. В маєтку я почувався вільним від усіляких заборон, тому міг спокійно вивчати закляття, ритуали. Думаю, це все, — обірвав розповідь Нейт.

— Ні не все, твої спроби залагодити наш з Кейт конфлікт марні. Вибач я знаю, ти хотів вчинити найкраще, даючи шанс спокійно повернутись додому. Та я не можу.

— Ти хочеш помститись? — я не відповіла, відповідь було надто очевидна.

Реакція Нейтана мене здивувала. Він не збирався відмовляти від неправильного рішення. Зовсім навпаки схоже, ніби хлопець змирився з моїм рішення. Нейт вирішив, що достатньо часу провів зі мною у вітальні, тому заметушився піднімаючись з дивану. Я тільки спостерігала, поглинута новим планом дій. Я раптово затримала погляд, темні очі привернули мою увагу. Чорняве волосся нагадало Стівена. Доброта душі віддзеркалювалась в ньому. Темна магія була частина відьомської сутності та не впливала на решту.

Захотілось змінити тему, обговорити щось нейтральне. Поспілкуватись нормально без усіляких звинувачень, розпитувань догадок. Я не могла цього зробити. З’ясувати ще одне запитання було важливо (знати детальніше ворога також).

— Ти сказав ви з Клер обговорювали мене, — хлопець обернувся, він намагався покинути вітальню.

— Правда, хочеш знати деталі. Я запитав у Клер яким напрямком магії ти володієш? — моє серце почало шалено калатати що значить яким? Повторювати в черговий раз, світлий напрямок — мій напрямок безглуздо. Тому очікую відповіді. — Відповідь тобі давно відома.

— Мені так, проте Клер сказала що ти темна відьма. Вона завжди вважала тебе темною відьмою, — стримувати свої емоції було важко, подібна заява зчинила бучу всередині мене. Я думала внутрішній конфлікт може спричинити втрату глузду. Один погляд Нейта привів мене до тями, він надто спокійно тримав себе у руках.

— Ти знаєш Клер неправа, я світла відьма, — маю виправдовуватись, захищати своє відьомське походження. Нарешті розумію що магічний пошук більше, ніж просто знайти реліквію. — Пам’ятаєш нашу розмову в кав’ярні, — я запнулась. — Навряд чи могло щось змінитись?

— Дещо таки змінилось.