Моє закляття подіяло наступним чином. Завдяки страху я не помітила очевидної тиші. Навколо маєтку, всередині нього панувала тиша. Легенький вітерець повіяв в напрямку Джорша. Вітерець приніс відчуття холоду, температура відразу помітно впала на декілька градусів. Здається, я побачила контур літньої жінки, в старовинній сукні. Вона розлючено споглядала на учасника банди. Джорш же відчув присутність когось позаду себе. Пам’ятаю вираз його обличчя, коли він вирішив обернутись назад. Злість, змінилась страхом і переросла в паніку. Хлопець кинувся чимдуж тікати подалі від маєтку. Через декілька секунд, я почула скрежит, звук розбитого скла. Банда чимдуж забиралась з маєтку. Привиди допомогли мені зберегти новий дім і продовжити шукати реліквію. Далекі родичі — ось кого я запросила, своїм закляттям. Вони відгукнулись на виклик родини — ігнорувати таке закляття практично неможливо.
Після втечі банди можна зітхнути з полегшенням. Сподіваюсь, вони не з’являться тут ще деякий час. Я хотіла подякувати своїм «рятівникам». На жаль не встигла, привиди непомітно зникли, так швидко як і з’явились.
Нічна пригода змусила мене перейти до більш активного пошуку реліквії. Я майже істерично оглядала вітальню, гостьову кімнату, спальню на першому поверсі. Нічого. Цілісінький день проведений дарма, за пошуком невідомо чого.
Стомлена від довготривалої ревізії кімнат, нічного візиту банди, я не могла заснути. Відчай захлиснув моє тіло. Я не могла нормально і повноцінно міркувати. Все здавалось таким жахливим, жодного просвітління в череді безкінечних спроб знайти реліквію.
Глава 4. Кав’ярня, кафе та міні-пекарня
Останні події не давали мені спокою. Спокій я взагалі забула, що це таке? Я думала привиди допомогли з нічним візитом банди, і на цьому все закінчиться. Страх же навіяв протилежні думки. Банда давно полює за маєтком. В ньому зберігається величезна купа цінних речей, не лише так званого старовинного мотлоху, а й дійсно вартих уваги і грошей. Тому необхідно підготуватись до майбутньої і обов’язкової появи банди.
Відновити психологічну рівновагу я вирішила в улюбленій кав’ярні. Знаю, можливі наслідки. Потенційна зустріч з Клер, Нейтаном. Причина вагома для уникнення закладу зі смачною їжею.
Не дивлячись на вагому причину, я знайшла велику кількість виправдань для відвідування кав’ярні. Насамперед, необхідність поспілкуватись з Лорейн, дізнатись останні новини з життя міста, скуштувати смачненького і повернути втрачене відчуття привітного Пінсу. Головним аргументом є не їжа та спілкування, а можливість змінити атмосферу маєтку на більш привітне місце. Здається присутність в маєтку пригнічувала мене і впливала дуже негативно на психіку, тому найкраще рішення піти прогулятись.
Я з невеличким ентузіазмом прийнялась збиратись у кав’ярню. Врахувала можливий час появи Клер з Нейтаном. Ймовірність нашої зустрічі за моїх розрахунків мінімальна, точніше майже повністю виключена.
Зайшовши у кав’ярню, я відразу помітила купу порожніх столів, відвідувачів майже не було, окрім пані Кемс. Вона як завжди зайняла звичне для себе місце. Не відволікаючись ні на кого, літня жінка продовжувала читати. Моя присутність не вплинула на неї.
Поява у кав’ярні нової відвідувачки відразу ж порадувала Лорейн. Жінка сподівалась на поповнення запасу інформації про сирітку Меган. Саму Кейтлін цікавила моя персона. Задовольнити потреби Клер здається основними клопотами усіх працівників кафе.
Я перебувала не в надто доброму гуморі для балочок. Навіть смачна їжа не поліпшила настрій. Порожнеча заполонила серце, я відчула сум за домом, рідними. Пінс, ніби непогане місто. Я ж не почуваюсь в ньому комфортно. Знати, що місцева банда полює на маєток і погрожує тобі вночі не надто приємно.
В кафе я провила цілу годину. Час здавався вічністю. В будь-якому випадку я не бажала іти. Повернення до маєтку означало для мене, опинитись у самотньому пустому домі, без магії і будь-якої радості. Тому я вирішила провести деякий час в компанії офіціанток і старенької пані.
Сьогодні з мене не особлива співрозмовниця, тому я наважилась зайняти окремий стіл. За ним минулого разу сидів Нейтан разом з Клер. Не дивно адже це самий кращий стіл в усьому закладі. Мій аргумент дуже переконливий: стіл сервірований просто, ніхто з персоналу не метушиться. Значить поява Клер і Нейтана відкладається на невизначений термін.
Лорейн вирішила пригостити сумну сирітку новим десертом власного рецепту. Відволікшись на декілька хвилин, жінка не встигла помітити, як я зайняла омріяний столик. Лорейн лише невдоволено глянула на мене, побачивши картину: небажаний гість за столом.
— Дарма ти це зробила, — ось єдине зауваження, яке я почула від неї.
Звісно ж дарма. Столик Кейтлін приватна власність могутньої відьми. Хто я така, що можу сидіти за цим столом? Такі думки повинні збентежити мене, та я не зважала. На столі Кейт навіть меню відрізняється від решти столиків. Тому я вирішила переглянути його, гортаючи сторінку за сторінкою.
Я продовжувала гортати сторінки меню. Декілька поглядів на пані Кемс, не давали мені спокою. Сум в її очах, який ніхто не міг зрозуміти, осягнути повністю. Напевно час забиратись в маєток. Вірне та несвоєчасне рішення. Яка ймовірність зустрічі Кейт з Нейтаном. Низька, звичайно. Насправді дуже висока. Відволікшись від меню, я почула що хтось зайшов в кафе. Я відчула знайому енергетику, рівну і дуже сильно. Нейтан, ось хто вирішив завітати в кафе. На появу хлопця ніхто не очікував. Це відразу стало помітно з реакції Лорейн — нескінчена метушня і хвилювання охопили жінку.
Я ж немов справжнісінька дурепа зберігала цілковитий спокій. Продовжувала сидіти та роздивлятись меню. Покидати столик відразу здавалось необачним і могло спровокувати непотрібну образу сильному відьмаку. Як мені саме тоді здалось Нейт, був радий мене побачити. Він звичайно не видав власну радість жодним чітким жестом, посмішкою, або яскравим привітанням. Лише щось в його погляді виказувало підозрілість. Чому він з’явився саме в той час, коли і я тут.
Нейт, привітався і залишався стриманим. Лорейн ж з напруженням запитала, про появу Клер.
ebooksa