— Хороше запитання, бажаєш почти лекцію пов’язану з репродуктивною анатомією. — Амнда не хотіла стримуватись. — Добре. Я поясню, — заспокійливо поглянула на матусю. — Для цього потрібно мати батьків, які були б могутніми, надзвичайно могутніми відьмаками протилежних напрямків магії.
— Тоді поясни будь ласка, яким чином це можливо, наш батько володіє світлою магією. Я впевнена в цьому, залишається мама, — останнє слово так різко зірвалось з моїх вуст, що я не встигла до кінця зрозуміти його значення. Я поглянула на маму, очікуючи пояснень. Вона подивилась байдуже, новина не сколихнула її рівноваги.
— Прикидатись світлою відьмою було так ганебно. Стільки років я вдавала перед вами ту, якою ніколи не була, — от і пояснення її слабкості у світлій магії. — Я завжди була темною відьмою. Моя родина належить до відьмаків з темним напрямком.
Повірити у її слова було не важко, це багато чого пояснювало. Реліквія сповнена темної магії, наші чудернацькі походи до крамниці з усілякими відьомськими принаддями, або нездатність начаклувати дуже елементарних заклять, що змушувало батька взятись за наше навчання. Та все одно виходить тоді мама брехала нам все життя. Про те ким вона є, навіщо прикидалась? Мов прочитавши мої думки вона продовжила говорити: я мала вагомі причини Меган. Виховавши вас до певного віку, як відьом світлого напрямку, я оберігала вас від власної сили. Намагалась захистити від темної магії. Цей вид магії дуже небезпечний, а володіти обома видами магії занадто великий тягар.
— Ти намагалась нас захистити, приховуючи правду хто ми є насправді, але я не розумію деяких речей. Я жива, після зілля дзвіночок.
Мама тяжко видихнула, маю припущення: це зілля діє тільки на темну магію. Зілля спрацювало на тобі як і повинно було спрацювати за нормальних обставин. Тебе врятувала твоя світла магія, і той факт що ти все життя вважала себе світлою відьмою, тому жодного разу не користувалась темною.
— Тобто виходить, якби не світла магія, то я б померла. Бідолашна Клер вибрала неправильне зілля, — коли вона використала зілля вдруге, його ефект був сильніший. Велика концентрація рослини відправила мене подалі з цього світу. Тільки довершити справу не вдалось, в останню мить спрацювала моя світла магія. Я повернулась до власного тіла, так не покинувши межі шатра, а разом з ним не відійшовши назавжди.
— Тобі не вистачило пояснень? — іронічно посміхнулась Аманда, поправляючи зачіску. Вона схрестила руки, імітуючи позу мерця. Таким чином, вона намагалась піддразнити мене. Я ігнорувала її, залишалось з’ясувати значення магічного пошуку.
— Сенс магічного пошуку відкрити мені мою сутність? — подібне припущення більш менш логічно вписувалось в загальний хід пояснень.
— Сенс пошуку зовсім інший, — мама раптом почервоніла, а Аманді набридло розтлумачувати елементарні речі.
— Вся справа не в темній магії, або пошуку тієї старої книги, головне, що ти знайшла Нейтана.
— Нейтана? — одна новина ще більше шокувала за попередню. — До чого тут він?
— Мам, поясни більш делікатніше. Здається, я не надто хороший знавець родинної історії.
— Я краще дам прочитати Меган щоденник дідуся, — помах руки, легкий поштовх, повітря наповнилось запахом пергаменту. Батьків стіл, що здавався звичайнісіньким і не містив жодних потаємних шухляд, на разі мав одну. В ній знаходилась книга дуже схожа на мою реліквію, чорна палітурка без жодних назв. Я миттю потягнулась до книги. Відчуваючи різкий запах пергаменту. Сторінки книги були неушкодженими, злегка пожовклими. Знайомі ініціали, їх я бачила на реліквії, виявляється вони належать моєму дідусю.
Перший запис, який кинувся в очі звучав наступним чином.
«Стільки років виявились марними. Я нікчема, який намагався все життя знайти щось грандіозне, а виявилось що нічого у світі так і не привабило мене більше чим…» Наступні строки були закреслені. Чорний шрифт, яскраво виділявся на фоні сторінок. Час не був владний над цими словами.
Я перегорнула далі, закляття, ритуали, це все не те. Я шукала щось інше. Розумію, нарешті прокинулась моя магічна інтуїція. Через сторінок 10 натрапляю на запис.
«Життя виявилось марно прожитим. Магія не забезпечує тебе нічим. По суті в наш час не має значення ким ти народився простою людиною чи відьмаком? Магічне обмеження повинно зрівняти нас у правах зі звичайними людьми. Не розумію, що за нісенітниця. Народитись відьмаком найбільший скарб, який могла подарувати матінка природа. Магія відкриває перед тобою нескінчені можливості. Чому ми повинні бути рівними з тими, хто має нас боятись. Люди давно забули про давні закони. Відьмаки завжди правили слабшими. Страх ось один із засобів тримати юрбу під контролем. Тільки дурні вирішують пристати на рівність у правах. Мабуть обмеження вигадали світлі відьмаки, вони завжди були недалекими…»
Запис знову обірвався. Перегортаю сторінку, невеличкий куточок заповнений словами.
«Влада завжди полонила мене. Я навіть не відчуваю чіткої різниці між владою та магією. Вони доповнюють одна одну. Обидві п’янкі змушують почуватись важливим».
ebooksa