Відьомські війни

Глава 23. Плата за рахунками

Погодитись з Клер, нісенітниця. Нейт неправильно відчуває от і все. Краще відкласти магічний напрямок в довгу шухляду запитань, залишивши моїм рідним привід замислитись над нашим життям.

Перед поверненням додому в мене купа нагальних справ. Напевно розпочну з найпростішої. Решту буде зробити важче.

Будинок Теда Барнерсома прокидався дуже рано. Сесилія зуміла вивчити головний принцип боса: хочеш багато встигнути, починай зрання. Використовуючи магію, я легко проникаю в дім. Застосувати закляття образу не входить в мої плани. Я проминаю кімнати, знаходячи робочий кабінет ріелтора. Чомусь кімната змінилась. Невеличкий ремонт, шпалери темно фіолетового кольору, стеля більш світлішого відтінку. Нова модель комп’ютеру, планшет, принтер досить акуратно влаштувались серед комп’ютерного столу. Фотографії все так же прикрашали стіну кабінету. Замість старого столу з’явився новий. Тільки назва новий йому не підходить. Справжній раритет з потаємними шухлядами, лампою в стилі 30-х років. Дерев’яний стіл мав збоку ім’я та прізвище. Ножем обережно вирізано Тед Барнерсом. Я провела рукою відчуваючи зазубрену, невже ріелтор сам працював з ножем. Прізвище вийшло трішечки краще імені.

Крісло Теда також змінилось, замість нього ще більше масивніше. Запах шкіри змішувався разом з запахом дерева. Нещодавно зроблена на замовлення полиця зберігала безліч документів. Зміни обійшли стороною сейф.

Я сіла в очікуванні господаря будинку. Новенький невеличкий шкіряний диван був мені менш привабливішим за рожеве ліжко Айрін. Очікування тривало декілька хвилин. Чомусь я не хвилювалась. Подумаєш, майже все місто вважає мене померлою включно з Тедом. Чоловіка може схопити серцевий напад від побаченого. Хоча думаю, він на багато міцніший. Майкл Треас витримав би, тому я не хвилююсь.

Тед невдоволено гримнув дверима, телефонувала його дружина. Їх розмова нагадала йому старе нікчемне життя.

— В чому справа Тед? — мої руки були схрещені на грудях. Обличчя випромінювало впевненість, легка посмішка доповнювала передчуття майбутнього здивування та страху ріелтора.

— Меган… — ледве стримував тремтячий голос чоловік, — ти померла… — важко дихаючи промовив він.

— Вибачте містер Барнерсом, пояснення заберуть забагато часу. Такий чоловік, як ви знає цінність часу.

Очікувати коли Теда схопить серцевий напад, або він вибіжить з лементом, я не збиралась. Закляття навіювання в моїх вустах змусило його думати що все гаразд. Розмовляти зі мною звичним тоном, відповідаючи на всі без виключення запитання, без жодного остраху, виконуючи всі мої доручення. Мій тато явно був би розчарований таким використанням магії, корисливим. Що ж засоби характерні обставинам.

— То що хотіла ваша дружина? — поцікавилась я.

— Привітати мене з народженням онука, — Тед сидів у власному кріслі, наливаючи чарку бурбона. Він відкинувся на спинку крісла, вмостився більш зручніше. Атмосфера в кабінеті нагадувала дружні посиденьки Теда разом з Майклом.

— Ви хіба не раді, у вас народився онук? — хотілось зрозуміти роздратування Теда.

— Меган, сонечко, давай краще перейдемо до справ, порожні балачки про родину займають багато часу. Вони покинули мене, заради нормального життя. Ти думаєш мій син поцікавився, як там ідуть справи в моєму бізнесі, — роблячи поспішний ковток, — о, ні. Їм байдуже, тому я не повинен вдавати, що мені менш байдуже. Дружина почала нарікати, безсердечний, черствий, але я не хочу повертатись до цієї теми.

— Ваша справа. Можливо ви могли допомогти матеріально родині, маючи величезні статки? — я не могла вгамуватись, байдужість Теда дратувала.

— Не хвилюйся, мій син заробляє досить пристойні гроші. Вони давно перестали залежати від мене в матеріальному плані, — ще один ковток подіяв розслаблююче на ріелтора. — То чим я тобі можу допомогти?

— Я хочу дійсно продати свій маєток. Точніше, забрати гроші за маєток. Майкл Треас виписав досить щедрий чек. — Мої слова наповнювались закляттям більше, ніж потрібно. Тед просто кивнув.