Танки на мосту! Голка в сіні

Оберштурмфюрер Белінберг не спав з того моменту, відколи п’яний як ніч Ганс поїхав із незнайомими людьми на якусь таємничу операцію. Тричі за цей час дзвонив Борцель, все питав Ганса, і Белінберг не без притаєного задоволення відповідав одне і те ж саме: “Ще не з’являвся…” Про те, що охоронець Ганса і якийсь загадковий лейтенант Брюнер побували в службовому кабінеті уповноваженого Борцеля, Белінберг завбачливо мовчав.

Уже минуло одинадцять днів після нападу на Дубовляни, партизани, якщо не рахувати нападу на обоз із зерном та кількох незначних диверсій на залізниці, поводили себе на подив тихо. Проте Белінберг не дуже-то довіряв цій тиші, бо з досвіду знав, що лісовики не залишать його в спокої. І все ж по другій годині ночі, обдзвонивши всю дільницю й вислухавши заспокійливі рапорти начальників караулів, оберштурмфюрер вирішив лягти. Він так і не зрозумів, що його розбудило: дзвінок телефону в узголов’ї чи глухий гуркіт далеких вибухів.

Белінберг миттю схопив трубку.

— Де цей негідник? — голос Борцеля аж шкварчав від люті.

— Ще не з’являвся, пане оберштурмбанфюрер.

— Відразу ж як з’явиться — заарештувати! І до мене!

— Буде виконано!

— У вас тихо?

— Н-ні!.. — не відразу відповів Белінберг, прислухаючись до нових вибухів. — Певно, диверсія на залізниці Кружно — Княжпіль. Негайно виїжджаю туди з ударною групою…

“Прощальна” операція бездоганно була спланована Висоцьким. Довго будили нічну тишу дужі вибухи, а над Кружно до самого ранку миготіла величезна заграва — диверсійній групі пощастило проникнути на висоту, що підносилася над містом, і обстріляти з протитанкових рушниць цистерни з пальним на станції. У цей час головні сили загону Бороданя, підірвавши за собою всі містки й знищивши укріплені пости, перетнули залізницю й вийшли в південні ліси, щоб звідти завдавати нових ударів ворогові.