Бородань сів за стіл читати протокол допиту.
Тут Сіровол побачив свого помічника, що подавав йому якісь знаки. Юрко, помітивши, що в хаті багато людей, попросив капітана вийти в сіни.
Того ранку Сіровол, не бажаючи, аби біля його хати метушилося багато людей, доручив Коломійцеві зустріти всіх листонош на сторожовому посту й там же, на підході до хутора, затримати групу Ковалишина.
— Ну як, Юрко?
— Як і було наказано. Ковалишин теж з’явився, чекають на вас. Я хотів би доповісти…
— Провірив версію? — всміхнувся Сіровол. — Давай. Цікаво, що там у тебе виходить.
— У тому-то й справа, що нічого не виходить, — заявив Юрко збуджено. — Якщо все було так, як каже взводний, то Москальов повинен би бути застреленим на сто — сто п’ятдесят метрів далі від того місця, де він лежав. І потім ця гільза від пістолета… Якщо він вистрелив, то, природно, мав би встигнути відбігти ще хоча б на кілька кроків, а Ковалишин підняв гільзу біля трупа.
— Чому відразу цього не завважив?
— Мене смерть Москальова приголомшила…
— Виходить, Ковалишин нас обдурив?
— Обдурив, товаришу капітан. Це точно! Я навіть думаю… — Юрко замовк, не наважуючись висловити своє припущення.
— Не бійся, доказуй. Хто, по-твоєму, цей Ковалишин?
Коломієць ще більше зблід — запитання капітана підтверджувало той страшний здогад, який виник у нього після повторного відвідання галявини, де було вбито Москальова.
— Невже той, кого ми шукаємо?
Сіровол сердито кивнув головою:
— Він і є! Голка. Вколов нас уже не раз…
— Голка? Але ж цю кличку Ганс дав Москальову?
— Для того лиш, щоб урятувати й зберегти справжнього Голку.
— Значить, кепка, одягнена козирком назад, хустинка…
— Так, так, це був умовний наказ Ковалишину знищити Москальова, — підтвердив його думку Сіровол. — По-моєму, це було так…
ebooksa