— З Когутами? — Сіровол з намиленою бородою саме гострив на поясі бритву. — Звичайно. А ти припускаєш, що в момент нападу він міг бути в своєї любки, дружини поліцая?
— Міг.
— Ну, постав себе на його місце. Ти в дружини поліцая, а в поліцая — зброя… Раптом біля хати починається стрілянина. Що б ти робив у такій ситуації?
— Дав би драла, мабуть.
— Правильно. Чувай так і зробив. А в цей час… Що могло статися в цей час у сусідньому будиночку на вулиці Терези?
Сіровол поголив одну щоку, а Юрко все мовчав, не міг зрозуміти, що саме хоче зв’язати капітан з такою подією, як втеча переляканого коханця.
— А в цей момент з вікна будиночка, — так і не дочекавшись відповіді, підказав капітан, — справжній Андрій Когут вистрибнув і побіг за хлів. Могло так співпасти в часі?
— Могло. А далі?
— Це я хотів би від тебе почути. Міркуй, створюй можливі варіанти.
— Ви вважаєте, що один із Когутів — Семен Чувай? — недовірливо спитав Юрко. — Але навіщо було йому перетворюватися в Когута?
— Значить, цей варіант відпадає? — відводячи вбік руку з бритвою, всміхнувся Сіровол. — Не поспішай з висновками. Повернися до того моменту, коли Когут і Чувай, перелякані стріляниною, кинулися втікати Вони могли побігти в різні боки й могли бігти в одному й тому ж напрямку. А в темряві, та ще коли триває стрілянина, навряд чи можна встановити, один біжить чи двоє.
— Важко. Тим більше, що Чувай вибіг з іншого двору.
— Ну, от! — зрадів капітан і почав виголювати підборіддя.
— В них стріляють, — вів далі Юрко, — і… і Андрія поранено.
— Він утікає. А Чувай? Що могло трапитися з Чуваєм?
— Його вбили? — стрепенувся Юрко.
— Можна припустити. Цілком!
— Тіло знайшли й вирішили, що це вбитий Андрій Когут?
— Ну, звичайно! А тепер подумай, навіщо було Гансові розігрувати цю трагічну сцену із знищенням усієї сім’ї Когута?
— Зрозуміло. Гансові потрібна була правдоподібна легенда для шпигуна, якого він вирішив під ім’ям Когута заслати до нас. Не в’яжеться лише те, чому вони, зрештою, не змогли встановити, що вбито зовсім іншу людину.
ebooksa