Юрко зрозумів, у чий город кинув камінчик капітан, але навіть виду не подав, що образився. Він зачекав, поки за листоношею зачиняться двері, й сказав:
— Тепер я зрозумів, чому голуби мучили мене навіть уві сні. Як ви гадаєте, товаришу капітан, чи не міг шпигун для пересилання своїх донесень користуватися голубиною поштою?
Сіровол різко підвів голову й нараз застиг, дивлячись на свого помічника.
— Почнемо з того кінця, з Княжполя, — квапливо продовжував Юрко. — Припустимо, у вікно будинку гестапо видно покрівлю хати цього Немагроша. Хтось ні-ні та й гляне в той бік. І раптом на даху з’являється жердина з ганчіркою, якою ганяють голубів. Шофер негайно сідає в машину — маленька зупинка біля хати, й через кілька хвилин донесення в того, кому воно надіслано.
Сіровол закивав головою:
— Той кінець в’яжеться, а цей, наш? Хоча чекай… Ти, здається, малював у щоденнику спостережень голуба. Коли це було?
У Юрка палали очі, тепер він ні трохи не сумнівався, що знайшов ключ до важливої загадки.
— Це було якраз перед боєм біля Чорного болота, Голуб високо летів у південно-західному напрямку, один…
— Ах ти чорт! — вигукнув капітан. — Як же це я не допетрав?
— І ще раз спостерігачі в секреті, Стельмах і Портний, бачили голуба, — продовжував Юрко, дістаючи з сумки якийсь аркушик. — Він теж летів один, й теж на південний захід.
Сіровол вихопив аркушик з рук помічника, прочитав зроблений Стельмахом і Портним запис.
— Чому раніше про це не сказав? Я ж просив: кожну дрібницю доповідай!
— Товаришу капітан, я тільки зараз довідався про голубника Немагроша
— Так, так… Може, тут і не в голубах справа, це ще вилами по воді, але все ж молодець. Термінове завдання: зараз же розвідай, хто з місцевих жителів тримає голубів. Я щось не помічав.
— Я теж, товаришу капітан.
— І подумай про те, — з усмішкою додав Сіровол, — куди подівся Семен Чувай? Не крізь землю ж провалилася людина.
— Дозвольте йти? — Юркові не терпілося приступити до виконання одержаного завдання.
— Зажди! Запиши донесення Вірного. І я хочу, щоб ти був присутній при розмові з Москальовим. Він повинен швидко повернутись. Якщо, звичайно, там нічого не трапилося.
У вікна заглядав теплий літній ранок, у хаті вже було видно. Юрко сів за стіл і почав записувати те, що повідомив Вірний.
— Товаришу капітан, — відриваючись від зошита, сказав Коломієць, — ви помітили, що цей Чувай однакового віку…
ebooksa