— Бреше, — обурився Ганс. — Розсудіть самі: яка розумна людина може розраховувати, що війна триватиме так довго? Німеччина приречена, я знаю це не гірше, ніж ви. Своє завдання я розумів так — відтягти розв’язку. Агентура потрібна нам зараз.
— Ви думали не про долю Німеччини, а про свою власну.
— А хіба для мене це не було одним і тим же?
— Ні. Ви мали надію вижити, знайти нових покровителів. І дуже добре розуміли, що з’явитися до нових господарів з порожніми руками не можна. Інша справа, якби ви змогли запропонувати їм кілька добре законспірованих агентів.
— Це все ваші припущення…
— А Голку ви пам’ятаєте?
— Пам’ятаю. Що з того? Він попався, вбитий?.. Між іншим, добрий, просто-таки чудовий агент був. Поводив він вас за носа.
Сіровол насмішкувато примружився,
— Ви можете назвати прізвище Голки.
Ганс на мить замислився, ніби вирішуючи, як йому слід вчинити, а потім усміхнувся.
— Будь ласка! Якщо це вас так цікавить. Агент мертвий і вже не потребує конспірації. Справжнє прізвище Голки — Кулешов, а вам він був відомий під прізвищем Москальова.
— Неправда! Москальова ви охрестили Голкою в останній момент. Ви хотіли зробити так, щоб усі, окрім вас, навіть ваші нинішні господарі, думали, що Голка загинув. Але ми знаємо: він живий. Агент, справді, спритний… На нього ви покладали великі надії.
— Голка живий? — удав здивування Ганс. — Ви, очевидно, щось переплутали, я маю інші відомості. Але це не має істотного значення… Ну, от, Голка, Комаха і все? А решта?
— Інших не було. Ви тільки почали консервацію агентури.
— Припущення, здогади, версії… Ви кажете: Голка живий. Як його ім’я?
Петрович глянув на Сіровола.
— Петро Давидяк, — сказав капітан.
— Продовжуйте: звідки він родом, скільки років, під якою кличкою відомий у вашій банді?
— Це ти бандит, провокатор, убивця, — поблід Сіровол.
— Не чіпляйтеся до невдалого виразу, — всміхнувся Ганс. — Адже все це умовно… А все-таки, яке ім’я має зараз Голка? Не знаєте, по очах бачу.