Сіровол нараз відсахнувся від свого помічника:
— Він п’яний?
— Ні! Каже, якщо негайно не приведеш капітана, застрелюся.
— Товариші, — стривожений Сіровол обвів поглядом командирів, — Москальов заявив, що він був посланий у наш загін як німецький шпигун.
Всі мовби закам’яніли.
Бородань перший опам’ятався.
— Дурниці! Мій починаємо запідозрювати найкращих бійців загону. Домбровський… Чернецький… Зараз черга дійшла до Москальова. Та він радистку врятував! Комісаре, прошу тебе, піди сам розберися.
РОЗПОВІДЬ ВАЛЕРІЯ МОСКАЛЬОВА
Москальов сидів у тій самій позі — згорбившись, обхопивши голову руками. Побачивши в хаті Колесника й Сіровола, він підвівся. Шкіра в нього біля очей почервоніла, він дивився на командирів з тупою приреченістю.
Колесник підійшов, легенько поплескав бійця по плечу.
— Як справи, Москальов?
— Погані мої справи, товаришу комісар.
— Сідай, поговоримо. Як себе почуваєш?
— Ви щодо моєї психіки? Сумнівів не майте! — здогадався Москальов, куди верне комісар. — Ні, я при тверезому розумі й твердій пам’яті. Те, що я сказав Художникові, правда. Ще раз кажу й можу письмово підтвердити: я закінчив розвідувальну школу і був засланий у ваш загін у листопаді минулого року, а точніше — сімнадцятого листопада.
Обличчя Колесника якось відразу постаріло, на ньому з’явився вираз бридливості й туги.
— Ну що ж, розповідай, коли така справа, — сказав комісар невесело й почав скручувати цигарку.
— А мені більше нічого розповідати, — знизав плечима Москальов. — Я вам усе сказав.
— Зажди, зажди, — сказав Сіровол сердито. — Якщо ти шпигун, тобі є про що розповісти. Наприклад, яким видом зв’язку користувався? Зокрема, як було передано донесення, що ми збираємося напасти на Кружно?
Москальов заперечливо похитав головою:
— Я ніяких донесень не посилав.