“Товариші! Ці рядки прошу прочитати лише після моєї смерті…”
Москальову здалося, що хтось підходить до нього ззаду, й він злякано озирнувся. Ні, нікого нема. Місце затишне. Тут, біля невеликої лісової галявинки, його ніхто не міг потривожити. Поправивши на коліні аркуш паперу, Валерій продовжував писати, старанно виводячи недогризком чорнильного олівця кожну літеру:
“Я не хочу, щоб моя лиха таємниця пішла зі мною в могилу. А могила чекає на мене. Такі, як я, не повинні ходити по землі. Смерті не боюсь, я сам шукаю її. Боюсь тільки ганьби. Тому хочу, щоб ви після моєї загибелі знали все…”
В цю мить наче електричний струм пробіг по тілу Валерія — хтось, підкравшись ззаду, закрив м’якими долонями йому очі, й дівочий голос заворкував біля вуха:
— Вгадай!
Оля! Знайшла-таки… Задихаючись від хвилювання, Москальов схопив пальцями аркуш, зім’яв його і лише після цього розвів руки дівчини.
— Ох і налякала!..
— А ти писав листа? Кому?
— Кому треба… — сухо сказав Москальов і підвівся з пенька.
— Рідним? Дівчині? — Оля доторкнулася до його ліктя.
— Облиш!
Ольга здивовано глянула на юнака й ображено стиснула губи.
— Вибач… — буркнув Москальов.
— Валерію, може, все-таки, поясните, що з вами діється? — переходячи на офіційний тон, запитала Ольга. — У мене таке враження, ніби ви уникаєте зі мною зустрічі.
— Не вигадуй. Просто так виходить.
— Ні, не просто, — похитала головою Ольга. — Я помітила, ви намагаєтеся не потрапляти мені на очі. Дивно. Хіба я припустилася колись нетактовності, була нав’язлива або образила вас чимось? Зрозумійте моє становище: я всім розповідаю, як ви мене врятували, а мій рятівник бачити мене не хоче…
Валерій мовчав.
Дівчина довго й допитливо дивилася на нього, нарешті мовила неголосно:
— Я не хочу лізти вам у душу, Валерію, але мені здається, вас щось мучить. Вгадала? Може, я зможу чимось допомогти? Довіртеся мені, Валерію. Серйозно! Я так би хотіла вам допомогти, зробити щось хороше, приємне для вас. Тільки не подумайте про мене погано. Адже можуть бути й прості людські взаємини.
— Ти, Олю, хороша, справжня… — сказав Москальов відвертаючись.
ebooksa